До Вашої уваги фотозвіт важкого понеділка 9 грудня 2013 року. Саме сьогодні, на 9 день революції та після 8 днів "затишшя" влада вирішила знову застосувати силу. Внутрішні війська та спецпризначенці почали наступати на барикади та намети в урядовому кварталі та інших центральних вулицях (Інститутській, Грушевського, Лютеранській й Хрещатику) та витісняти звідти євромайданівців.
Крім того, аби не пускати людей на Майдан, вранці та ввечері блокувалися виходи з центральних станцій метро у зв"язку з начебто закладеними бомбами. Це, до речі, продовжувалось і в наступні дні. Мінували чомусь тільки станції Хрещатик, Майдан Незалежності та Театральну.
Здається багато тексту, як для фотозвіту, чи не так? :) Ок, далі картинки і мало букв, як і було раніше.
Так готувалися до атаки Беркуту з підземки, яку закрили через "замінування".
Зі зброї: сніжки і сила волі.
До атаки з-під землі готувалися дуже серйозно.
Цей хлопчина всі дні революції прожив у наметовому містечку.
Кам"янка-Бузька. Тепер ми знаємо :)
Бійці внутрішніх військ біля самісінького Майдану.
У хлопців перекур.
Погода в цей день була така ж принципова, як і революція.
Молодий підполковник.
Дідусь, колишній військовий просить хлопців не робити дурниць та не виконувати злочинні накази.
Хлопці стали кругом.
Душевна розмова.
Майдан і "йолка".
Хтось був одягнений зовсім не по погоді.
Маленький, але дуже серйозний дядько :)
Жінки не йдуть з Майдану навіть в таку погоду.
І виглядають щасливими.
Охоронець.
Хто мав дощовик - був сухішим.
Далі події на Лютеранській. Боротьба євромайданцівців за свій блок-пост біля лютеранської церкви. Там були ті, хто боровся до останнього і ті, хто їх підтримував.
А підтримати прийшло багато жінок, чоловіків, бабусів і дідусів.
Вони стояли зі сльозами на очах. У деяких брали інтерв"ю.
Хтось прийшов сюди зі спальними речами.
Вечір був дійсно напруженим і лютим.
От власне хлопці, які й тримали навалу Беркуту 12 годин. І це при нерівних силах.
Всі самооборонівці були захищені шоломами. Наша мліція багато чому навчила українську молодь.
Далі трішки фото героїв і без коментарів.
Цей дідусь не тільки підтримував, а ще й вів переговори із силовиками.
На барикадах були абсолютно різні люди.
Бійці внутрішніх військ.
Позаду них, за старою традицією - Беркут. Молодих строковиків завжди кидають вперед.
Третя колона.
Анонімус.
Ще одна жінка.
Друга колона.
І знову вона.
Всі були налаштовані рішуче.
Дідусь ділиться досвідом із молодими революціонерами.
Настоятель німецької євангелічно-лютеранської церкви радо впустив змерзлих революціонерів у свій храм. Їх там поїли чаєм та годували. А побитим беркутом хлопцям там надавали першу допомогу.
Пам"ятник ангела біля церкви, який став свідком жорстокого дванадцятигодинного протистояння.
Поки все спокійно.
Снігу було дійсно дуже багато.
Бійці чекають наказу.
Ця жінка щиро хвилювалася за беззбройних та майже незахищених хлопців-революціонерів, яким протистояли спецпризначенці.
Шолом цього хлопця говорить про його любов до мототехніки.
Назад дороги немає.
Хлопчина без шолома, але у капелюсі часів ОУН-УПА.
Беркутівський відеоператор.
Немає коментарів:
Дописати коментар