Блог Євгена Чубука : Подарунок для бійців АТО зі Згурівщини на День Збройних Сил України

На День Збройних Сил України зробили сюрприз нашим згурівським воїнам із 72-ї окремої механізованої бригади - приїхали до них на передову та привезли все те, що збирали й просили передати земляки.

Два рази цілком реально майже потрапили до терористів, раз випадково ледь не отримали від своїх на останньому українському блокпосту, 2 доби без сну, ремонт двох коліс в буферній зоні і ще багато гостреньких моментів. Але воно того варте! Таких позитивних емоцій, як від зустрічі із земляками у той день, я вже не отримував щонайменше рік!

Втім, тішить більше те, що змогли таки зробити хлопцям свято своїм несподіваним візитом, привезли багато потрібних речей та продуктів. Хочеться відзначити, що хлопці мають надзвичайно високий бойовий дух, гарний настрій та як ніколи впевнені в перемозі!

До речі, відомий факт: 72-га в переддень Дня ЗСУ добряче насипала сепарам, навіть розгромили штаб терористів із тяжкої артилерії, градів та деяких новинок техніки, які нарешті дали хлопцям на фронт.

Вантажили все у райвійськкоматі, куди зібрані продукти та речі звозили сільські ради. До речі, цього разу на збір допомоги відгукнулися не всі, але ті, що мобілізували свої громади, зробили дійсно велику справу! Думаю, що про їх варто сказати окремо. Отже, допомогу для 72-ї окремої механізованої бригади надали: Нова Олександрівка, Нова Оржиця, Стара Оржиця, Черевки, Середівка, Право Жовтня, Жовтневе. До цього каравану також увійшла допомога, яку раніше привозили з Турівки та Красного. Все це ретельно зберігалося у райвійськкоматі. Особисто щиро дякую людям, які несли допомогу в сільські ради, сільським головам та працівникам сільських рад, які організували збір надважливої нині допомоги.

Згурівка цього разу була не надто активна, але окремі слова подяки хочеться висловити двом згурівчанам: Кудрявському Миколі Івановичу та Чупаці Ларисі Павлівні, які передали теплі речі, аби зігріти згурівських воїнів. Микола Іванович особисто мною передав справжній офіцерський бушлат (його отримав згурівчанин Вадим Гончаренко), багатофункціональний капюшон (отримав побратим Вадима), гостинець для воїнів, малюнки від внука та рулон поліетиленової плівки, яку дійсно потребують на передовій. Лариса Павлівна принесла у райвіськкомат теплі речі, зимове взуття та матрац. Все це доїхало до наших бійців і передалося особисто в руки.

Зібрану допомогу допомагали вантажити: особовий склад райвіськкомату та небайдужі чоловіки-згурівчани. Їздили ми зі швейцарцем, який 8 років живе в Україні, має тут дітей та бізнес, але вболіває за Україну більше, ніж деякі українці. Звати його Юрк і за поїздку найбільше дякую саме йому, дійсно чудова Людина! Таке от у нас волонтерство, браття!

Тепер про саму поїздку. Виїзд був у п'ятницю ввечері. Спочатку прямували в один населений пункт Донецької області, де мали передати допомогу для 25 батальйону "Київщина" або для батальйону "Дніпро-1". Приїхали туди, нас зустріли бійці одного з батальйонів, запропонували відвезти "соціальну" допомогу чи то на будинок для людей із розумовими відхилення, чи то на будинок пристарілих.

Звичайно ж ми й говорити про це не хотіли, бо допомогу люди в районі збирали саме для українських військових, що на передовій, а в ідеалі - для фронтовиків зі Згурівщини. Знали, що порівняно недалеко (більше 100 км.) стоїть 72 бригада. Місце дислокації не кажу спеціально: українець зрозуміє, ГРУшник засмутиться :) Зателефонували одному згурівському бійцю Вадиму Гончаренку, інформація підтвердилась, поїхали.

Але поїхали не тією дорогою, точніше не дуже безпечним шляхом - близько до Донецька й території, яку контролюють російсько-терористичні війська. На половині дороги сталася халепа з колесом, довелося міняти, трішки пізніше з іншим - довелося знімати й ремонтувати гальмівну систему. Був великий ризик того, що не доїдемо, але дорога була тільки вперед.

По дорозі зустріли знайомих волонтерів, які також везли допомогу для 72-ї. Серед них були побратими із Сарн, зокрема Данило Шабак - відомий український апітерапевт, який віз на фронт унікальний бальзам для лікування опіків "Апідан". Чоловік має 7 дітей, але без найменшого страху поїхав до українських воїнів в найгарячіші точки АТО.

Як вже казав, двічі ледь не потрапили на блокпости до сепаратистів, нині вже легко уявити, який був би сценарій, але тоді думки були забиті одним: доїхати й побачити своїх хлопців. Дякувати Богу все обійшлося! В одному населеному пункті нас зустрів Вадим із побратимом. Це було справжнє щастя!

Сказати, що не було страшно - збрехати. Не люблю це робити, тому зізнаюся: страшно таки було :) На одному блокпості, де нас зупинили бійці без розпізнавальних знаків, було страшно навіть хлопцям із Добровольчого Українського Корпусу ПС, які воюють в Пісках, де нині справжня війна. Вони попросилися поїхати з нами, їхали додому в Рівне на тиждень у відпустку. Їм по 18 та 19 років.. Потоваришувати з ними було надзвичайно приємно, домовилися тримати зв'язок і надалі.

Вадим провів нас до місця дислокації, подзвонили до Саши Чабея із Право Жовтня, він приїхав із побратимами (інший підрозділ 72-ї). Хлопці взяли те, що потрібно із привезеної допомоги і пообіцяли розвезти смачне та необхідне, а також передати вітання зі святом іншим землякам: Вані Нелепу (Великий Крупіль) та Вадиму Крупенку (Великий Крупіль).

Давайте вже дивитися фотозвіт! :) Геть забув, допомогу від патріотів Згурівщини возили: Степан Кузьмич, Юрк та автор цієї статті :) Далі буду коментувати самі фото.

Вантажимо караван. Авто Юрка.

Роботу зроблено. Вмістилось все (близько 3,5 т.).

Фото перед виїздом.

Вже приїхали, починаємо розвантажувати.

Деякі коробки та мішки підписані. Цей із Нової Олександрівки.

Такі от умови на передовій.

Капюшон, який передав Кудрявський М.І.

Теплий одяг із Нової Олександрівки.

Від громади с. Красне.

Вадим Гончаренко (Згурівка) із побратимом.

Палатка Вадима. Коли було тепло - жив тут.

Техніка 72-ї.

Хлопчина приміряє берци :)

Навіть коробка патріотична. З Нової Олександрівки.

Ще передача від Кудрявського М.І. та малюнки внука Данила.

Малюнки маленького земляка порадували Вадима.

До речі, Вадим уже в бушлаті, який передав Микола Іванович Кудрявський.

Хлопчина зліва у новій формі української армії. Таку вже починають видавати, але отримали поки не всі. Варто відзначити, що дуже якісна.

А от вже скільки розвантажили.

Але ще далеко не все.

Побратими із Сарн. Пан Данило привіз також допомогу для 72-ї бригади. Несе малюнки дітей для хлопців.

Продукти передавали різні.

Продукти абсолютно різні та на будь-який смак.

Дуже давні друзі.

Унікальний бальзам "Апідан" від опіків, який робить пан Данило.

Фотомодель :)

Засоби гігієни з Нової Олександрівки.

Військова техніка.

Нова форма української армії. Трішки ближче можна роздивитися бушлати.

Душевна розмова.

Малюнки від дітей.

Авто нашого земляка на передовій.

Техніка.

Поряд танкісти готують вечерю.

Така от гільзочка :)

Хлопці розглядаються малюнки дітей.

І тішаться.

Малюнок чи лист дитини на передовій - це без перебільшення оберіг для воїнів.

Розвантажили. Тепер переноситимуть все в теплий намет, особливо овочі й консервацію.

Взуття тут також потрібне.

А от і кухня воїнів. Таку от пічку змайстрував наш земляк. Іноді він тут і куховарить. Нас також пригощав :)

Тут також готується вечеря.

Сальце.

Олександр Чабей (Право Жовтня) та Степан Кузьмич (Згурівка).

Вадим Гончаренко (Згурівка), Олександр Чабей (Право Жовтня).

Зліва направо: Степан Кузьмич (Згуріка), Саша Чабей (Право Жовтня, 72-га бригада), Вадим Гончаренко (Згурівка, 72-га бригада), Євген Чубук (Згурівка).