Підтримай Українську армію!

пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.

Про справжніх Героїв

От вже другий тиждень хочу про це написати, але все ніяк не можу знайти хвильку. Пост про справжніх Героїв.

Недавно до мене приходив побратим, якого дуже чекав, але до того ніколи не бачив. Один із 5 фельдшерів 11 батальйону "Київська Русь", земляк Андрій Бурмаченко із Нової Олександрівки. Ми дуже багато спілкувалися по телефону. Андрій пробув на фронті 90 днів і як військовий лікар бачив те, що не присниться у жахливому сні й чого не покажуть по ящику.

Але мова не про те, мова про Героїв. Пам'ятаєте? 11 батальйон ми знаємо дуже гарно, возили йому допомогу ще в червні, перед відправкою в АТО. Тоді я бігав з фотиком і на зло одному офіцерові, який був проти того, знімав те, що хотів.

Коли прийшов Андрій, ми довго говорили, а потім вирішили подивитися ті фото.. Андрій зі сльозами на очах дивився кожне фото, адже знав практично всіх, хто тоді попав до мене в кадр.

За увесь час на фронті батальйон "Київська Русь" втратив лише 6 своїх бійців. І першим був комбат. Олександр Гуменюк, про якого я неодноразово писав, потрапив у засідку спайперів і разом з двома побратимами загинув на місці. "Батю" (так називали комбата) забирав і вивозив Андрій.. Гуменюка терористи боялися чи не найбільше з-поміж всіх комбатів, тому полювали на нього серйозно, а за його смерть була встановлена винагорода 150 тис. доларів. У "Баті" залишилася дружина і троє хлопчиків, ще осиротілий батальйон та сива мати Україна.



Наступний, про кого ми говорили - "Балу" (друге фото). Він був заступником комбата і загинув після того, як Андрій повернувся додому, буквально за 4-5 днів до нашої зустрічі. "Балу" загинув як справжній Герой. Коли він із побратимами потрапив у засідку, а набої закінчилися і його вже зібралися брати в полон - "Балу" підірвався на гранаті.. Кожен боєць 11-ки знає, що краще померти на місці, ніж стати полоненим у бойовиків. Ті нелюди особливо жорстоко знущаються з бійців "Київської Русі", бо вважають їх чи не першими "каратєлями".




Таким от хотів поділитися.

Герої не вмирають, вмирають вороги! Вічна слава цим Людям!

вівторок, 23 вересня 2014 р.

Традиційна щорічна прогулянка з Кічі: частина 3 (2014 р.)

Українська нива заворожує не лише тоді, коли на ній колоситься хліб, а й після його збору - коли на полі залишаються вали соломи, поважно гріючись під сонцем та чекаючи свого часу стати корисними в господарстві.

З того часу, як у нас з'явився Кічі, це було вже третє літо, в кінці якого ми виїздили на одне таке поле аби помилуватися краєвидами та погуляти по стерні :)

Що з цього вийшло цьогоріч - до Вашої у ваги в даному фотозвіті. Але спершу невеличкий колаж про те, як Кічі змінився за 2 роки. Гарного перегляду! :)