Тоді ми вже стояли у перших рядах, але шоломів не мали. Чи було страшно? Ще й як!:) Отримати кийком по голові мабуть не найприємна річ. Але тікати ніхто й не думав. У ті хвилини до мене обернувся чоловік і спитав, чи потрібнен шолом. Я не відмовився, мабуть спрацював інстинкт самозбереження! :)) Тим благодійником виявився скромний полковник ракетних військ України.
Це був справжній колекційний шолом британських військ. Важив він солідно, виглядав дуже надійним і був таким насправді. Тому доброму чоловіку я пообіцяв віддати шолом при першій же нагоді і для цього взяв номер телефону. Час летів, протистояння продовжувалось і одного дня я виявив, що втратив ті контакти.
Я вже запланував шукати благодійника через соціальні мережі після Революції. Але... Він сам мене знайшов і зателефонував. Ми мали з ним дуже приємну і довгу розмову. Виявилося, що в ту кризову ніч, під мостом на Інститутській він ще й встиг написати вірша!:)) Оце справжній вояка: в скрутну хвилину з народом, а у тяжкі моменти ще й вірші пише!:)
Я записав його твір під диктовку і хотів би поділитися з Вами, друзі! Сильно!
На злобу дня
Подумай, мент, ты за кого:
С народом или Хаму продал душу?
Народ ты клялся защищать
Но на Майдане ты присягу ту порушил!
Стоишь, потупив в землю взор
Ты ж сам - народ, и из народа!
Тогда чего команду "Фас!" ты ждешь, когда отдаст сволота?
Потомок славных казаков,
Мещан и скромных гречкосеев
Безвольным хочешь крепостным холопом быть в большой РоссЕЕи?
Одумайся и встрепенись!
Мы вместе все идем в Европу!
Что с Хамом?
Хаму скажем все мы вместе: та пошел он!
11.12.2013
Скромний полковник.
Фотозвіт того ранку я маю, але почав фотографувати коли силовики припинили штурм. Більше тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар